Житлова криза в умовах війни

1. Iндивідуальні прихистки

З першого дня війни українці виїздили з гарячих міст в безпечніші регіони країни до родичів або друзів, тому одним із найшвидших рішень для переселенців стали індивідуальні прихистки. Велика перевага цього рішення в тому, що новоприбулі не ізольовані, вони залучаються до родин або спільнот, мають доступ до місцевих сервісів, джерел інформації.

Хоча війна триває вже понад 3 місяці, система індивідуальних прихистків працює досі. В містах та селах є надлишковий житловий фонд і держава заохочує передавати ці квадратні метри тим, хто потребує. Родинам, які безкоштовно приймають переселенців чи дають їм у користування власне житло, нараховується невелика грошова компенсація. Зараз це 400 грн (близько 12 доларів) на місяць за особу, і це замало. Винагорода, як і в деяких європейських країнах, може бути й зниженням податків, або навіть звільненням від них на деякий час. У цьому випадку йдеться саме про компенсацію безоплатного проживання, а не покриття ринкової оренди. Такий варіант державної підтримки переселенців в Україні поки що не розглядають, хоча він є прогресивним і сталим, може допомогти зробити доступнішим ринок орендного житла.

2. Шелтери в закладах соціальної інфраструктури

Наступними з’явилися тимчасові прихистки на вокзалах, у школах, дитячих садках, санаторіях та інших закладах соціальної інфраструктури. Вони мають великі приміщення та можуть приймати багато людей. До того ж часто там є підвали або мінімально обладнані бомбосховища. Такі рішення важливі, бо вони задовольняють потреби у житлі на короткий термін. Однак їхня актуальність поступово спадає, бо все більше людей, домівки яких вціліли, повертаються додому. Варто також пам’ятати, що дітям треба навчатися, сім’ям з дошкільнятами потрібні садочки. Тому школи, садки та інші об’єкти мають повертатися до своїх основних функцій. Та в разі нової хвилі ескалації війни вони мають бути готові знову стати прихистками.

Серед багатьох прикладів використання для прихистку великих приміщень соціальної інфраструктури помітний Urban Camp, створений за зразком paper partition system. Крім акценту на приватності, організатори прихистку піклуються також про соціальну згуртованість та якість громадського простору для гостей.
У місцях, де вже немає вільних приміщень, але вони необхідні, тимчасовими прихистками можуть стати намети або залізничні вагони. Такі рішення вже реалізували в Ірпені на Київщині й вони є актуальними для звільнених територій. Тобто там, де потрібно забезпечити швидке повернення людей ще до остаточного ремонту їхніх домівок. У таких прихистках також можуть тимчасово жити рятувальники, будівельники, чи інші працівники.

Великі короткотривалі прихистки важливо збе-рігати у логістичних хабах: в точках перетину кордону, в містах, куди прибувають багато переселенців.

3. Контейнери та швидкозбірні будинки

Якщо стежити за повідомленнями у медіа, може скластися враження, ніби влада тільки те й робить, що відкриває контейнерні містечка. Забігаючи на перед скажемо, подібні містечка — це добре, тим більше, що Україна переважно отримує їх безкоштовно. Однак важливо використовувати контейнери за призна-ченням: як короткострокове житло для кризових ситуацій.

Такі рішення в Україні впроваджують з 2014 року: після анексії Криму та початку війни в Донецькій і Луганській областях. Тоді контейнерні містечка облаштували в Дніпрі, Харкові, Кам’янському, Кривому Розі, Нікополі та Павлограді. Передбачалося, що не довше, як на шість місяців. Однак минуло вже вісім років, а близько 2000 осіб досі там живуть. Людям нікуди виїздити: їхні домівки під окупацією, а держава не запропонувала іншого доступного варіанту житла.

Контейнерні містечка не призначені для тривалого проживання через маленьку площу, недостатню вентиляцію та шумоізоляцію, яка навзаєм ускладнює сусідам життя. Муніципалітети готові закривати ці містечка, але мешканці проти, хоч і не вважають свої умови комфортними.

Швидкозбірні пластикові будинки в Україні не поширені. Використовуються лише точково, наприклад, у Бучі. Однак це вдале рішення швидкого реагування для садибної забудови: родина живе у швидкозбірному будинку й одночасно ремонтує основний дім. Крім того, такий будинок за потреби можна перезібрати на новому місці

4. Гуртожитки та модульне житло

Важливими є проєкти відновлення старих гуртожитків та побудови модульного житла. Обидва варіанти працюють на середньострокову перспективу й можуть допомогти людям, які втратили дім і поки що не готові повертатися до свого регіону. Після війни такі гуртожитки та будинки можуть стати соціальним житлом в управлінні міста.

Яскравим прикладом є проєкт СO-HATY в Івано-Франківську, що полягає у реставрації гуртожитків та інших вільних приміщень міста. Майбутні жителі залучаються і до створення моделі управління житлом, і до власне ремонтних робіт. Це дає їм відчуття причетності, сприяє інтеграції зі спільнотою.
Ряд хороших рішень для вирішення житлової кризи пропонують архітектурні бюро та провайдери модуль-ного житла з дерева та панелей: наприклад, Твій дім в Україні від GRIM, Ecopan, Oselya.

Останніми роками в Україні розвинулося багато заміських готелів і таунхаус-містечок, які стали лабораторією для тестування швидкого та відносно недорогого будівництва. Однозначні переваги подібних рішень — це комфорт та достатня кількість індивіду-ального простору, екологічні технології, гнучке генеральне та інтер’єрне планування, швидкість монтажу та відносно тривалий термін експлуатації: 10-50 років. Та це недешево, вартість обладнаного житла коливається від 600 до 1000 USD/м2.

Модульне житло має великі перспективи, але треба думати, як знизити його вартість і як забезпечити бомбосховища або броньовані приміщення. Крім того, з модульними містечками необхідно відразу планувати створення освітньо-громадських центрів, де буде школа, відбуватимуться культурні події, громадські збори

5. Нове житло, в центрі якого — людина

На рівні Офісу Президента України та обласних військових адміністрацій обговорюється можливість викупу в забудовників готового житла, щоб надавати його людям, які втратили домівки. Також ідеться про швидке завершення недобудов та нове капітальне будівництво у безпечніших регіонах країни, де перебуває близько 6 млн внутрішніх переселенців. Термін втілення цих рішень — від шести місяців до одного року. На нашу думку — це вірна стратегія, але потрібно аналізувати, яке саме збудоване житло можна найефективніше використовувати під нинішні потреби. Також при проєктуванні нового житла слід звертати особливу увагу на якість стін, бомбосховищ та інших інженерних рішень, враховувати доступ до транспорту та соціальної інфраструктури.

Через напад Росії на Україну приблизно кожен четвертий житель або жителька України мусили покинути свої домівки. Разом з тим, люди повер-таються додому з-за кордону та інших регіонів країни, хоч війна ще триває. Щоб ефективно реагувати на виклики міграції, розуміти, де та скільки будувати чи викуповувати житла, потрібні регулярні комплексні дослідження. Треба пам’ятати, що кожна криза є точкою росту. Теперішню ми можемо використати для подальшого створення комфортних житлових середовищ, в центрі яких — людина

Тимчасові прихистки

Вокзали, санаторії, спортивні зали, школи, вагони, намети.

Плюси:

• Ефективні у швидкій фазі реагування
• Розраховані на коротке перебування, зупинку, відпочинок.
• Можуть розташовуватися у логістичних хабах, місцях відбудови.
• Швидко влаштовуються.

Мінуси:

• Мінімум приватності.
• Необхідна ротація людей і спрямування їх до більш тривалих альтернатив.

Середньострокове житло

Гуртожитки, модульні будинки / містечка

Плюси:

• 6 місяців+
• Краща приватність, порівняно з контейнерами
• Краща якість матеріалів – краща якість життя
• Потенціал для розвитку культури спільного проживання, прийняття рішень
• Можливість простої мультиплікації
• Створення робочих місць на будівництві
• Широкий спектр рішень для модульного будівництва, швидкість

Мінуси:

• Фінансова модель та модель утримання потребує дослідження та пропозиції варіантів
• Необхідність виважено приймати рішення про місця створення нових містечок – не будувати у полі
• Потрібно інвестувати не тільки житло, але й соціальна інфраструктура та транспортна сполученість.
• Висока вартість

Постійне житло

Викуп недобудованого або готового житла, нове будівництво

Плюси:

• Зараз – етап планування та пошуку фінансових та організаційних рішень.
• У фокусі безпечні регіони та регіони, куди приїхало найбільше переселенців.
• Стале рішення – робити огляд вже збудованого, але не проданого житла.
• Особлива увага до якості стін, бомбосховищ та інших інженерних рішень.
• Повернення контролю за своїм життям та горизонту планування для людей, які втратили дім.

Мінуси:

• Горизонт втілення довший – орієнтовно від 6 місяців до 1 року.

‍

Висновки та майбутні фокуси уваги

• Рішення по забезпеченню житлом за 3 місяці реагування є досить різноманітними та доповнюють одне одного. Прихистки, тимчасове та середньострокове, а також постійне житло – всі ці рішення ефективні саме у своєму полі та на своєму етапі, і не можуть бути взаємозамінними.

• Необхідно актуалізовувати та брати до уваги досвід забезпечення житлом переселенців у 2014 році, щоб не повторювати помилок.


• Питання моделі фінансування та управління, обгрунтованого просторового розміщення нового житла, можливості раннього залучення майбутніх мешканців до проєктування, будування та управління житлом через кооператив або інші форми, довгострокові трансформації у житловій політиці України потрібно досліджувати додатково у наступній фазі реагування та співвідносити із законодавством, яке зараз розробляється.


• Для того, щоб розумно та обгрунтовано реагувати на виклики міграції та мати цілісне бачення того, де та скільки будувати або викуповувати житла, потрібні комплексні регулярні дослідження про наміри людей до повернення та відновлення економічного життя після війни та стратегічний підхід до планування.